Інформаційні виклики у час епідемії

Ну що, ми вступаємо у важкі часи. Разом з усім світом, але від цього не легше.

Відчуваю потребу зробити щось позитивне, типу, для зменшення ентропії у Всесвіті. Ну хоча б написати щось якщо не заспокійливе, так хоча б врезонююче.

Але що я можу? Не є лікарем (колишня ветеринарна освіта не рахується за давністю років), тож писати\репостити поради різного ступеню осмисленості щодо вбереження від ужасного коронавірусу не бачу сенсу.

Але ж є царина, де я дійсно можу щось радити - і це інформаційна гігієна. Стільки років в інформаційній війні, великий досвід верифікації інформації на предмет якості, ну і я медійник, зрештою.

Дивіться, я не настільки наївна, щоби закликати вас зберігати спокій. Але дещо для збереження душевної рівноваги зробити можна. Так, шляхом дотримання підсилених стандартів інформаційної гігієни. А це, по великому рахунку, так само важливо, як дотримання гігієни фізичної. Бачте, медики бува кажуть, що епідеміологія - соціальна наука. Ну і це так, бо містить купу аспектів соціальних, психологічних, організаційних тощо.

На превеликий жаль, від держави чекати розумного керунку в інформаційній сфері не варто, нинішні виклики важкі й для професійнішої влади. Тож як завжди, самотужки, все самотужки.

* * *

Для початку, мусимо зрозуміти: ми зараз існуємо в високотоксичному інформаційному середовищі. І ні, не тому, що хтось (зелена влада, масочні бариги, світова закуліса - вибирай на свій смак) злісно і навмисно посіває паніку. Або навпаки, злісно замовчує справжні масштаби.

Ніт. Це все - відбувається природним шляхом. Не знаю вже, порадує це вас чи засмутить, але паніка й безсенсовна інформаційна метушня в даній ситуації річ природня та невідворотня. Влада переслідує якісь свої цілі (не обов'язково навіть аморальні), журналісти - свої (клікабельність) та владові (та журналістика, що більш сервильна), а позаяк й ті, й інші в нас дуже глупотні, порядку та спокою це не додає.

Але тут, в соцмережах, основний агент паніки - ми самі. Тисячі людей бігають і постять, постять, постять, в міру власної розумності, постять алярми, заспокоєння, обурення, викриття, якісну на свій погляд інформацію... І ні, це не тому, що люди дурні або погані. Це нормально - всі стресовані. Нерозуміння, невизначеність, страх перед майбутнім - все це потужно тисне на свідомість, вимагає робити хоч щось, що дає відчуття "я не сиджу, склавши руки, я щось роблю". Це, до речі, те саме, що рухає людьми на багатократно осміяних закупах срач-попіру - просто нервова реакція, заміщення.

І ми ж не можемо просто відрізати себе від інформаційного поля - бо лячно бути без інформації. І потрапляємо у пастку, у зачароване коло. Стаємо частиною ланцюгів з рознесення токсинів.

Не важливо, що саме тягаємо - гнівні філіпики проти зеленої влади (не роблять карантин, ааа, роблять карантин, ааа, нема апаратів ШВЛ, нема масок-тестів) чи жадібного МАУ; надцяті рекомендації чергового європейського уряду щодо поведінки в епідемії, а потім вони ж - але з гнівним осудом; інфа про те, хто ще захворів з відомих людей; зрештою, досвід людей з огнища епідемії (різного ступеню достовірності та розумності).

Так чи інакше, це затягує нас у інформаційний вир, формує наш порядок денний виключно довкола віруса. Так, щось з цього - потрібна інформація, щось - не потрібна, але соціально значуща, з того, що треба запам'ятати на майбутнє, щось - те, на що неможливо вплинути, й жодної користі не містить, але створює ілюзію, що ви контролюєте ситуацію, щось - напряму шкідливо, особливо в сенсі емоційного стану.

І ці загрози будуть наростати. Дивіться, ймовірно, попереду наступні фази карантину. Коли великі кількості людей будуть висмикнуті зі звичного способу життя, добового графіку. Звичні походи на роботу, звичне дозвілля, навіть просто радості дружнього спілкування, які були в нас на Майдані - все це стане недоступне цілій купі людей. Вони будуть (ми будемо) сильно дестабілізовані, розгублені і матимуть купу часу. Куди вони\ми спрямують свої енергію, час, страхи? Правильно, сюди, в соцмережі.

А завважте ще, в нас і досі напів-спільне інформаційне поле із запоребриком, звідти вже йде й буде йти та йти постійна потужна хвиля тривоги, паніки - бо там якість керування країною, ступінь соціальної відповідальності і солідарності помітно гірші від нашого. Та й спецоперацій фсб-тролятника ніхто не відміняв.

Все це токсичне розмаїття створює небезпечні інформаційні інтерференції, й може попсувати нам здоровля не гірше від вірусу.

* * *

Отже. Приймемо наступну тезу:

Наші соцмережі - водночас і необхідне для нас середовище, і джерело небезпеки. Порада Боккаччо в його "Декамероні" - засісти в інформаційній ізоляції і зайняти голову чимось іншим - дуже добра, але в нашому випадку нереалізуєма вповні.

Ну ставтеся до цього як до мандрівки в гром. транспорті (поки це можна) чи до відвідин продуктового магазину. Йдемо - але з мірами безпеки.

Отже. Треба підвищити особисту інформаційну гігієну до рівня 14-15 року, активної фази війни. Ми це вміємо. Згадуємо абетку:

а) не ведіться на надемоційні пости. вони можуть бути свідомо маніпулятивними, а можуть - й несвідомо, від переляканого, стресованого піпла з чистими намірами.

б) ретельно перевіряйте першоджерела (неприйнятні: шарій, срана.юа, і решта смітників, рос. джерела, список можете доповнювати)

в) достовірна, якісна інформація, але про те, на що ви вплинути не можете - наприклад, емоційний допис лікаря про низькі зп та соцстраховки медичних працівників - ну не заглиблюйтеся в це аж надто. Інша річ, якщо стартує якась волонтерська кампанія. А так - ну сенс перейматися (репостити, зокрема)? Згадайте, як недотримання цих правил спрацювало проти нас у війні, під час "котлів".

Ну і ще мої особисті поради.

1) якщо у вашій стрічці є цілком симпатична вам людина, яка не дуже добре здатна опанувати себе і репостить всіляке токсичне в надмірній кількості - відімкніть її. У фб є чудова функція - "не показувати впродовж 30 днів". Можете взагалі налаштувати стрічку так, щоби бачити дописи тільки від людей твердих, врівноважених.

2) наповнюйте вашу стрічку нетоксичною інфою - наприклад, попідписуйтеся на різні симпатичні, прикольні сторінки. Якщо маєте хобі - час додати сторінок по темі. Заразом може зануритеся в хобі глибше, не зайве. Не маєте - просто підписуйтеся на щось цікаве та приємне, при чому це мають бути активні спільноти, з тих, що постять щодня, наукові сторінки, милі картинки. От я рішуче додала ще пару кельтоманських сторінок, "дракон дня", "любителі сов" і ще купку собачих сторінок. :)

3) Якщо карантин буде розвиватися далі (а ймовірність дуже висока), й ви встрягнете вдома - знайдіть собі занять за межами ФБ і взагалі інфополя. Це - час нарешті зробити речі, які ви відкладаєте роками. Зробіть генеральне прибирання, впорядкуйте бібліотеку (на полицях чи на компі), впорядкуйте родинний фотоархів, підтягніть іноземну мову, чи українську, й прочитайте нарешті того бісова "Улісса" :). Розкопуйте загашники з непереглянутими серіалами - ну всі ж мають запас на "чорний день"? Ну час ці запаси розкоркувати.

Ну й на поточні справи маєте більше часу: приділить увагу вашім дітям та собаці (в порядку рекреації після посиленого випасу дітей ;). У вас нема собаки? О, це ви дарма, заведіть негайно (жартую, хоча-а-а... в кожному жарті, як відомо ;)).

Ні, від політики не затуляйтеся повністю - якщо ви в моїй стрічці й читаєте ці багатолітер, для вас це неможливо. Просто ж вона не складається з самого коронавірусу. І взагалі, вірус прийшов і піде - а Україна лишається.

Джерело