73% винуватців. Або хто ж напав на Україну?

 

Перенесення (або трансфер, від англ. transference) — феномен в психодинамічній психології, несвідоме перенесення раніше пережитих почуттів і ставлень, що проявлялися до однієї особи, зовсім на іншу особу — в тому числі і на психотерапевта в ході сеансу психотерапії. (Вікіпедія)

В абревіатурі ІПСО (інформаційно-психологічна спецоперація) - є підступна літера, що вказує на тотальну вразливість аудиторій до ворожого впливу. Ці операції  - “п” - психологічні, тобто такі, що задіюють різноманітні особливості людської психіки і використовують інструментарій впливу не на логіку й інтелект, а на стани свідомості. Такі, як страх, провина, невпевненість, розпач, горе тощо. Чим сильніші емоції, чим глибше суспільство занурюється у деструктивні стани, викликані війною, тим легше ворогу маніпулювати масовою свідомістю. 

Ворожі інформаційні спецвійська використовують будь-яку нагоду, аби через вплив на нашу свідомість досягти своїх цілей:

• деморалізувати суспільство, особливо активну його частину,
• розділити, розпорошити, атомізувати спільноту українців,
• легітимізувати в інформаційному полі свою агресію, виправдати напад на Україну,
• зупинити партнерську допомогу, посіявши сумнів у доцільності існування України як держави тощо.

Для реалізації поставлених задач ворог активно використовує внутрішні розділення і проблеми нашого суспільства. Зокрема, інформаційними військами рф вже неодноразово використовувалась ІПСО, яку ми умовно назвали “73 vs 25”.

Тема поділу українців на дві групи за принципом електорату двох ворогуючих політичних сил - не нова. Її використовували ще політтехнологи В. Януковича, і ні для кого не є секретом, під чиїм патронатом вони працювали. Однак, це не зупинило наступників “легітимного” від використання тієї ж технології у досягненні власних політичних цілей.

Тобто, грунт для російської ІПСО був закладений українськими політиками. Інформаційним спецвійськам рф залишалось тільки підігрівати емоції суспільства, підкидаючи хмизу маніпуляцій у вогонь суспільного розбрату.

Раз тема не нова, навіщо знову її підіймати?

Причина є. ІПСО  “73 vs 25” в нашому інфопросторі сьогодні набуває нового звучання, основним меседжем якого є:

• у війні з рф винні 73% українців - виборців В. Зеленського.

Швидкість, з якою поширюється ворожий меседж-чіп в українському медіапросторі, дозволяє зробити висновки про ставку з боку ворога на стратегічний масштаб спецоперації. А отже російські інформаційні війська задіяли і будуть задіювати надалі всі свої ресурси для реалізації головної мети: розколоти українське суспільство на два непримиримих табори й стравити їх між собою.

Таким чином рф вирішує ряд важливих задач:

1. Демонструє спільноті наших союзників небезпеку громадянських конфліктів всередині нашої країни й доводить свій меседж “Україна - недодержава”, що не може існувати без важелів зовнішнього керування.
2. Легітимізує своє вторгнення, трактуючи його як допомогу у вирішенні громадянських протиріч.
3. Деморалізує активні прошарки суспільства, пригнічує моральний стан і волю до перемоги.
4. Провокує громадянський конфлікт в Україні, щоб змінити становище на фронті й зайти на переговори з позицій сили.

В основі ІПСО лежить багатовекторна масштабна маніпуляція. В чому вона полягає?

Маніпулюють, наприклад, цифрами, розділяючи всіх українців на 73 і 25 відсотків, прив’язуючи це до кількості виборців П. Порошенка та В. Зеленського. 

Що ж є в реальності?

Давайте поглянемо на цифри:

• Явка виборців на першому турі минулих президентський виборів - 62, 88%, на другому - 61, 42%

Висновок: лише трохи більше половини виборців України продемонстрували свій вибір. Майже 40% його не зробили.

А отже поділ всіх громадян країни на 73 і 25 - чистої води маніпуляція.

При чому досить цинічна і брудна. І всі політичні й громадські опоненти, що використовують ці маніпулятивні цифри, свідомо чи несвідомо занурюються у цей бруд.

• за результатами першого туру виборів П. Порошенко мав 15, 95% голосів, В. Зеленський - 30, 24. Це власне й є електорат безумовної підтримки. Решта - люди, що приєднались у другому турі, тобто - електорат із застереженнями. 

Висновок: привласнювати собі 25 і 73 відсотки відданих виборців - маніпуляція. Як і звинувачувати той чи інший відсоток у “неправильному” виборі. 

Отже, як бачимо, виборців Зеленського, на яких російська ІПСО намагається покласти провину за початок війни, аж ніяк не 73%.

Так само, як і виборців П. Порошенка далеко не 25% від усіх українців, які мають право голосу, а лише від 61,42% тих, що прийшли на вибори у другому турі.

Дивно, як легко зайшла російська ІПСО в український інформаційний простір! Меседж “у війні винні 73” підхопили лідери суспільної думки, популярні блогери й журналісти й активно виводять вкиди російських спецслужб в офіційне інформаційне поле. Це викликає певні, не дуже приємні думки:

• в українському суспільстві є центробіжні сили, що готові до політичної боротьби попри загрози існуванню держави з боку агресора,
• якась частина нашого суспільства мислить в унісон з ворогом,
• в Україні існують настільки сильні внутрішні протиріччя, що навіть війна з її загрозами фізичного знищення не може їх залагодити,
• якась частина українського суспільства морально готова перекласти провину за війну з агресора на співвітчизників.

Вражає те, що на позицію готових до звинувачення не впливають очевидні факти:

• війну розпочала російська федерація у 2014 році з захоплення українських територій Криму і Донбасу;
• амбіції росії в цій війні були очевидними, підготовка до неї не приховувалась, втрати накопичувались. Іловайськ, Дебальцево, втрата стратегічного запасу боєприпасів - це поразки задовго до  “73 vs 25”;

Ми по зав’язку наїлись війни. Горе втрат зачепило кожну українську родину. Наша колективна свідомість, душа народу - суцільна болюча рана: куди не торкнись - фронт, тил, економіка, освіта, еміграція - всюди болить. Будь-який необережний рух в інформаційному полі може викликати (і викликає!) неадекватну емоційну реакцію, зрив, вибух. Це - небезпечно. І ворог це знає. Тому постійно підкидає в наш інформаційний простір свої отруйні меседжі.

І це – зрозуміло! На те він і ворог. 

Не зрозуміло інше: 

• чому історія трагічних для держави внутрішніх чвар усіх історичних періодів нічому не вчить українців?
• чому певні політичні сили під час війни вважають морально виправданим ширити наративи російських спецслужб?
• чому політичні амбіції не згасають на тлі неосяжних трагедій?

І – головне. Чи є межа цинізму владних забаганок і якою ще має бути для нас їх ціна?

 

Публікація підготовлена в рамках суб-гранту проекту Re:Ukraine project за фінансової підтримки Європейського Союзу, що реалізується ГО «Інститут аналітики та адвокації». Її зміст є виключною відповідальністю суб-грантера проекту Re:Ukraine project ГО ВГО «Рушійна Сила» і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.

Джерело